Власенко Ірина

Понад 20 років я стаждала від сильних головних болей. Пройшла багато обстежень та консультацій, але діагнози були різні, а результат один - з кожним роком страждання ставали все більшими. Крім страшної головної болі мігрень супроводжувалась тошнотою, спазмами шлунка та рвотою. Не те що таблетки не могла приймати, а навіть води напитись.

Напади розпочинались здебільшого вночі, тому попередити їх та прийняти ліки не було змоги. Світло, звуки музики чи голосної розмови, різні запахи, особливо різкі та насичені спричиняли нестерпні муки. Єдине, що приносило хоч деяке полешення були ін'єкції сильного знеболювального. Напади продовжувалися одну-дві доби.

На початку напади болю траплялись 1 раз на два місяці, то з часом все частіше і частіше. Лікарі призначали різноманітні ліки, які ні полешення, ні припинення болей не приносили. Пояснювали, що природа мігрені досконало не вивчена і універсальних ліків немає. Обіцяли, що напади припиняться після 40 років. Але після сорока років напади мігрені були практично щотижня ще нестерпнішими.

Щоб не провокувати головних болей, я практично перестала відвідувати вечірки, перестала подорожувати, бо довга дорога і перевтома приводили до жорстоких болей. Гостинні двері нашого дому стали рідко відчинятись для гостей і дружніх посиденьок, бо напади мігрені в основному траплялись у вихідні дні (суботу чи неділю). Під час нападів члени сім'ї ходили тихо, не включали голосно телевізор чи музику, не користувались парфумами. Хвороба перетворила мене життєлюбну, енергійну, веселу та гостинну жінку на людину, яка втрачала цікавість до життя, що змирилась з тим, що страшні головні болі будуть переслідувати до останнього подиху.

Прийти на прийом до Ігоря Миколайовича мене вмовили діти. Чесно кажучи, я не вірила в те, що дана зустріч зможе змінити ситуацію. Тим більше, що вночі знову стався напад мігрені, прийшлося прийняти купу знеболювального, щоб знайти силу на поїздку до Києва, а це понад сто кілометрів.

Але вже після першого сеансу результат був дивовижний! Розумію, звучить не зовсім правдиво, але це так. Спочатку зник головний біль, потім тошнота і слабкість, яка завжди супроводжувала такі напади. Затим з'явилась надзвичайна легкість і відчуття неймовірного щастя. Коли ми повертались додому, весь час хотілось бігти, стрибати і співати пісень. Я безперестанку прислухалась до своїх відчуттів і не могла повірити у те, що у мене нічого не болить!

Вперше за багато років я нормально витримала переїзд додому, не відчувала втому і спокійно проспала всю ніч. До цього багато років я спала по 3-4 години та прокидалась із незмінним головним болем.

На другий день я поїхала до Києва на маршрутному таксі сама. Вперше за останні десять років я відправилась в інше місто без супроджуючого. У мене не було запаморочення, слабкості й боязні появи головних болей.

Пройшовши три сеанси, я стала спокійно і міцно спати вночі, практично зникли запаморочення та слабкість, вранішні головні болі з'являлись рідко, а напади мігрені майже припинились. Повернулась цікавість до життя, бажання будувати плани на майбутнє і вірити в те, що страшенні болі, від яких зникало бажання жити, припиняться. А головне, я знову повірила, що маю шанс щасливо жити, а не відбувати на грішній Землі відведений мені час.

Власенко Ірина Іванівна. 45 років
Вересень 2014